«Запалимо свічки… Згадаємо той час…»

У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей. Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварій літака чи потяга, виверження вулкану – це одне. Коли гинуть люди на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів – це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо від голоду який створили навмисно. 1933р. Найчорніший час в історії України. Навіть через78 років боляче згадувати про цю жахливу трагедію,яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Ніде в світі не зафіксовано голоду, подібного до того що випав на долю однієї з найродючіших країн. Їм – не оплаканим і неоспіваним… Їм – похованим без труни і молитви… Їм – позбавленим могили і шани присвятили учні-старшокласники міської гімназії урок-реквієм. У залі батьки, педагоги, лідери шкіл міста, делегація школярів і викладачів з Польщі. На сцену піднімаються ведучі, лунають зворушливі слова, постають світлини тих страшних днів. Спогадами про голодомор поділилась з присутніми Лідія Іванівна Козуля, депутат районної ради, членкиня братства ОУН-УПА. Знати, пам’ятати і берегти історію свого народу закликала присутніх Жанна Василівна Колеснікова, методист міського управління освіти. Діти запалили свічки як символ пам’яті та віри. Зворушливо линуть у зал ліричні пісні у виконанні учениць гімназії Четверякової Анастасії, Балабан Олександри, Якубович Тамари, Дарчич Анастасії, Рябчук Анастасії, Гордіюк Марії. Тяжко повертає собі народу України духовне здоров’я і жадане й драматичне його очищення, радісне й  гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. Тільки сповідавши минулі страждання і викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.

Заступник директора з ВР Рижко Р.С. Стичук Артем, президент учнівського колективу гімназії