Є у гущі предковічних волинських лісів особливі місця, які, щоб пізнати, треба пропустити крізь серце… Саме таким святим місцем для нащадків мужніх українців є урочище Вовчак, куди вирушили ліцеїсти 10-А класу, аби крізь десятиліття зрозуміти, відчути, якою великою ціною виборювалась і виборюється Незалежність України. Вовчак – не просто географічна назва, це — частина нашої славної історії, адже саме тут, на межі Турійського і Володимир-Волинського районів Волині на свято Покрови у 1943 зродилася УПА, а сам Вовчак став центром повстанської бази «Січ» імені Богуна воєнної округи «Турів» УПА.
Осінній жовто-багряний ліс зустрів нас приємною прохолодою та рідким промінням сонця, яке пробивалось крізь гілля позолочених жовтнем кленів та беріз. Мимоволі ялинова стежка привела до центру колишнього села. Тут височіє дуб-велетень, якому понад 350 років. Кремезний. Доторкаємося до нього, аби набратися сили духу і повстанської енергії.
На території музею під відкритим небом ми побачили уламки снарядів, мін, каски. Залишки цвинтаря свідчать про те, що у Другу світову війну на цьому місці було село. Особливо вразила ліцеїстів селянська хата 1906 року: затишна оселя з вишитими рушниками, предметами домашнього побуту. На стіні – портрет Шевченка. На стільцях – гвинтівки, автомати, набої. Разом з учнями мали можливість оглянути фортифікаційні споруди, бліндажі-криївки, оборонні траншеї та бункери. Також відвідали храм Усіх Святих Землі Української, який встановлено у Вовчаку на честь борців за волю України.
На завершення подорожі десятикласники пригадали слова Степана Бандери про час, коли одна людина скаже «Слава Україні», а мільйони у відповідь – «Героям слава!». Впевнено можна сказати, що такий час настав!
Олена Сметюх
