Якось задумалася і зрозуміла, що провела поза стінами гімназії уже стільки, як і в них, — сім років. Зрозуміла, що тоді час ішов повільніше, ніж зараз. Напевно, через те, що це був період, насичений важливими відкриттями і досвідом: навички соціалізації, життя у колективі, перші помилки та успіхи, перші відчуття несправедливості чи усвідомлення якихось істин.
Школа стає моделлю нашого подальшого життя, в якому так само треба бути готовим докладати зусиль, засвоювати певні правила поведінки, товаришувати, змагатися, радіти, розчаровуватися, веселитися і не завжди робити те, що подобається.
Однак, школа закладає ті початкові вектори, які дозволяють спрямувати свою діяльність та енергію, разом з сім’єю допомагають розібратися в пріоритетних цінностях. Основне не багаж знань, отриманих в школі, а вміння й, головне, бажання вчитися; не закріплений результат, а прагнення та старанність; не завжди закон, а й пошук; не тільки факти, а й емоції; не лише розуміння, а й відчуття.
Мені, як і багатьом-багатьом іншим випускникам, дуже пощастило, що моделлю мого “життя після школи” стала саме гімназія. Я дякую за прищеплену любов до навчання та відкриттів, до книжок та людей, до культури думок та почуттів. Бажаю усім вчителям здоров’я, терпіння та задоволення від щоденної нелегкої, але дуже потрібної, праці! Учням – ентузіазму та відкритості до знань! А рідній гімназії – розвитку та небайдужості спільноти!
З днем народження, Гімназіє!
Ольга ВЕЛИМЧАНИЦЯ,
випускниця 2005 року (аспірантка Інституту
проблем сучасного мистецтва,
кореспондентка журналу “Кіно-Театр”)
