Учениця 8-А класу Войналовська Євгенія ( тимчасово перебуває в Нідерландах):
“Я завжди думала, що школи в Україні дуже суворі та нецікаві. Багато домашньоі роботи, багато вимагають, іноді злі вчителі та сумні учні. Але після подій, які сталися 24 лютого, – я почала сумувати за своєю школою, де є мої друзі, мої вчителі, які мені подобаються, предмети, які я люблю. Звісно, діти не дуже люблять вставати о сьомій та йти до школи, але зараз я б встала з усмішкою, залюбки та бігла до школи. Хочеться потрапити у свої місто, школу, дім. Тому я вважаю, що школа моєї мрії – це моя школа. Звісно, після того, як я потрапила в Нідерланди, зрозуміла, що навчання у них зовсім не таке. Вони самі собі господарі, але так не цікаво. Звісно, це добре, коли у вас з вчителем дружні стосунки, але в Украіні так само. Головне— знайти з учителем спільну мову та не робити недозволених речей. Я також гадаю, що дисципліна має бути, а не бігати по класі та лежати на підлозі. Тому школа моєї мрії – Ліцей імені Олени Пчілки.”
