27 березня 2026 року Кіс Ньюкуп, директор бізнес школи в Гаазі запросив на зустріч з керівниками шкіл України, членами Асоціації ” відроджені гімназії України” директора освітньої організації «Південна Голландія Захід» Роуз Хогенкамп, яка розповіла нам про діяльність своєї організації. Це регіональне об’єднання шкіл у Нідерландах школи, яке спеціалізується на забезпеченні інклюзивної освіти та підтримці учнів, що потребують особливого підходу.
У Нідерландах діє система «Passend Onderwijs» (Освіта, що підходить кожному). Відповідно до неї школи об’єднуються в організації (Samenwerkingsverband), щоб гарантувати: кожна дитина, незалежно від стану здоров’я чи труднощів у навчанні, отримала належне місце та підтримку. Організація є сполучною ланкою між звичайними школами, школами спеціальної освіти та соціальними службами. Вони направляють бюджетні кошти на додаткову допомогу конкретним учням у класах. Якщо школа не може самостійно впоратися з потребами дитини, вона звертається до організації за консультацією, працівники якої надають вчителям інструменти для роботи з дітьми, які мають хронічні захворювання, порушення розвитку (аутизм) або значні затримки в навчанні.
Вчителі можуть отримати підтримку від амбулаторних супроводжуючих. Це експерти, якіприходять у клас, щоб поспостерігати за дитиною та дають конкретні поради щодо адаптації навчального плану. Допомагають організувати простір у класі (наприклад, для дітей з сенсорною чутливістю). Організація допомагає вчителям складати план перспектив розвитку, який визначає реальні цілі для дитини та необхідні засоби для їх досягнення. Вони допомагають отримати доступ до спеціальних засобів навчання або технологій, які полегшують навчальний процес для дітей з обмеженими фізичними можливостями та проводять тренінги для педагогів, щоб ті краще розуміли психологію та фізіологію дітей з особливими освітніми потребами.
Роуз Хогенкамп відповідає за стратегічне управління, взаємодію з муніципалітетами та контроль за тим, щоб кожна дитина в регіоні отримала доступ до якісної освіти.
Отже, організація інклюзивної освіти в Нідерландах базується на принципі «Освіта для всіх», який був офіційно впроваджений у 2014 році. Головна мета — забезпечити кожній дитині місце в школі, яке максимально відповідає її можливостям і потребам. Ось ключові аспекти цієї системи: звичайні та спеціальні школи об’єднуються в регіональні мережі. Ці об’єднання отримують бюджет на підтримку учнів. Вони вирішують, які ресурси потрібні конкретній школі для навчання дитини з особливими освітніми потребами (ООП). Коли батьки подають заяву до школи, заклад зобов’язаний знайти відповідне місце для дитини. Якщо школа не може надати необхідну підтримку самостійно, вона повинна: Адаптувати програму під учня. Або знайти іншу школу (звичайну чи спеціальну) у межах регіональної мережі, яка має відповідні ресурси. Нідерландська система є гнучкою і поділяється на три типи шкіл: Звичайні школи: більшість дітей з ООП навчаються тут разом з однолітками. Спеціальна початкова освіта : для дітей з легкими порушеннями навчання або поведінковими труднощами, які потребують менших класів. Спеціальна освіта: для дітей з серйозними фізичними, ментальними обмеженнями або хронічними хворобами (поділяється на 4 кластери за типом порушень). Для кожного учня, який потребує додаткової підтримки, розробляється План розвитку, у якому чітко прописуються навчальні цілі, необхідна допомога (асистенти, спеціальне обладнання, терапія), прогноз щодо подальшого навчання або працевлаштування.
Якщо говорити про основні переваги та виклики, то це гнучкість: дитина може частину часу проводити у звичайному класі, а частину – зі спеціалістом, та фінансування: гроші «йдуть за дитиною» до тієї школи, де вона реально навчається. Попри інклюзивну політику, кількість дітей у спеціальних школах Нідерландів залишається відносно високою порівняно з деякими іншими країнами ЄС, оскільки батьки часто обирають вузькопрофільну експертизу спеціальних закладів. У Нідерландах намагаються уникати терміну «інтеграція», фокусуючись на тому, щоб саме шкільне середовище підлаштовувалося під дитину, а не навпаки.
Порівняєм систем може бути дуже цікавим, адже обидві країни зараз рухаються в одному напрямку, але різними темпами та методами.
Ось основні відмінності та спільні риси:
Фінансування та ресурси Нідерланди: Гроші виділяються на регіональне об’єднання (Samenwerkingsverband). Це дає школам гнучкість: вони самі вирішують, чи найняти додаткового асистента, чи закупити обладнання, чи оплатити консультації зовнішнього фахівця. Україна: Працює система інклюзивної субвенції. Гроші йдуть конкретно на дитину з ООП (на оплату корекційних занять, асистента вчителя та обладнання).
В Нідерландах немає єдиного державного органу, схожого на наш ІРЦ. Оцінку проводять шкільні фахівці разом із представниками регіонального об’єднання. Головний акцент — на тому, що саме школі потрібно зробити, щоб дитина могла там навчатися. В Україні центром оцінки є Інклюзивно-ресурсні центри (ІРЦ). Саме висновок ІРЦ є юридичною підставою для відкриття інклюзивного класу та виділення коштів. В Нідерландах спеціальна освіта розглядається як партнер, а не як окремий закритий світ. Спеціальні школи часто виступають ресурсними центрами для звичайних шкіл, надаючи своїх експертів для консультацій. В Україні ми проходимо етап трансформації інтернатів. Спеціальні школи та ліцеї існують, але зв’язок між ними та звичайними школами (у плані обміну досвідом) поки що лише налаштовується. Чому нам варто повчитися у нідерландців? Найголовніше — це їхній Zorgplicht (обов’язок щодо догляду). В Нідерландах директор не може просто сказати: «У нас немає ресурсів для вашої дитини». Якщо школа не готова, саме директор та регіональне об’єднання мають знайти рішення або альтернативу. Це знімає тягар пошуку зі стосунків «батьки-школа» і переводить його у площину «школа-держава».
Нідерландці відходять від медичної моделі (де потрібна довідка з конкретним кодом хвороби) до моделі педагогічних потреб. Вони запитують: «Що дитині заважає вчитися?», а не «Який у неї діагноз?». Це дозволяє допомагати дітям, які формально не мають інвалідності, але мають труднощі в навчанні (наприклад, через сильний стрес або тимчасові психологічні стани).У Нідерландах спеціальна школа не конкурує зі звичайною. Навпаки, вчителі спеціальних шкіл приїжджають до звичайних як мобільні консультанти.
Це те, що в Україні зараз намагаються реалізувати через ресурсні центри, але нідерландський досвід показує, що найкраще це працює, коли фахівець-практик зі спецшколи йде в інклюзивний клас і допомагає вчителю “на місці.
Директор ліцею Олена Вальчук
