27 листопада учасниці проєкту Гете Інституту «75 років після війни – нехай заговорять стіни» Мар’яна Ластовиря, Анастасія Міщук, Владислава Бегаль, Марія Мовчан, Валентина Бобер, Катерина Бірук та вчитель іноземних мов ліцею В.Р.Гарбуз представили результати свого дослідження під час Zoom зустрічі учасників проєкту. Зустріч була присвячена офіційному відкриттю інтерактивної виставки Bygone Nearby, організованої німецьким фотографом та художником Якобом Гансльмаєром. Вебсайт виставки – https://bygone-nearby.com
Проєкт був реалізований за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Більше про проєкт: https://www.goethe.de/ins/ua/uk/kul/sup/pdn/ke.html. У проєкті взяли участь учні, учителі та експерти з Німеччини, Польщі та України.
Під керівництвом історикині, викладачки івриту Національного університету «Києво-Могилянська академія» Надії Уфімцевої учениці Ліцею імені Олени Пчілки досліджували історичні місця та будівлі міста Ковеля, пов’язані з ІІ Світовою війною. Більше тут: https://www.facebook.com/goetheinstitut.ukraine/videos/207822904130599.
Висловлюємо подяку учительці історії Ліцею Р.І.Козачук за допомогу в проведенні історичного дослідження, Руслані Степанівні й Олені Степанівні за залучення дітей до виконання малюнків, а також учителям Ліцею за участь в опитуваннях.
Відгуки учасниць проєкту:
«Я взяла участь у проєкті, тому що завжди любила історію, проте, на диво, багато чого не знала про своє місто. Я лише проходила вулицями, навіть не розуміючи, скільки часу деякі будівлі простояли, і свідками яких подій вони були. Вони залишалися для мене лише шматками бетону, проте після проєкту я почала зовсім інакше ставитися до всього, що мене оточує. Саме тому основною причиною участі у проєкті для мене стала банальна допитливість та бажання привідкрити завісу того, про що я навіть не замислювалась. Після проєкту в мене з’явилося ще більше бажання досліджувати околиці та вивчати минуле свого міста, я навчилась бути уважною до деталей і розуміти, що за кожним будинком є своя історія. Також я навчилася не боятися брати інтерв’ю у людей та опановувати себе, коли виступаєш перед великою аудиторією, а, отже, проєкт зробив величезний внесок не лише у збільшення кількості моїх знань, а також у становлення мене як особистості» (Мар’яна Ластовиря).
«Я дуже щаслива, що мала змогу взяти участь у такому проєкті. До проєкту я не мала гадки, що дізнаватися про історію свого міста так цікаво.
Хочу подякувати Якобу та Надії за дуже круто проведену роботу. Звичайно, у мене виникало багато труднощів, одним із них був мовний бар’єр, але незважаючи на це, мені було дуже приємно спілкуватися з цими чудовими людьми.
Щодо самого процесу, то це було дуже цікаво і захоплююче. Ми мали змогу зануритися в атмосферу фотографії та робити професійні фото, завдяки Якобу, який все детально розказав та показав. Завдяки Надії ми дізналися багато чого нового, що справило на мене неабияке враження.
Всі локації для мене були дуже цікавими, кожна з них має свою страшну історію. У будівлі “Ковельчанки” страждали сотні солдатів, а на швейній фабриці останні хвилини свого життя проводили мирні жителі міста» (Владислава Бегаль).
