Успішно завершився XIX (IV) освітянський тур на тему: «Нові інноваційні освітні проєкти і стартапи в системі середньої освіти Ізраїлю», що відбувався з 18 по 23 березня 2023 року, у якому взяли участь директори, начальники управлінь світи, представники інститутів підвищення кваліфікації майже з усіх областей України. Ізраїль – передова країна світу за розвитком освіти. Нам пощастило її відвідати та побачити на власні очі, як працюють школи.
Захід був організований Асоціацією керівників закладів освіти «Відроджені гімназії України» (президент Ярослав Турянський) при сприянні «Спілки вчителів Ізраїлю», президента FICE, віце – президента FICE в Ізраїлі, мерів міст та директорів закладів освіти. Протягом візиту ми мали унікальну можливість відвідати різні типи шкіл та садочок в Ізраїлі, а також центр професійного розвитку вчителів та арабську школу в Назареті. https://www.facebook.com/elbaironi. Ми передали ізраїльським друзям вітання з України та сувеніри, а також поклонились святій землі в Храмах Благовіщення в Назареті, Різдва Христового в Віфлеємі, Гробу Господнього в Єрусалимі, попросивши якнайшвидшої Перемоги для України, миру і благополуччя для усіх українців! Для нас важливо, що Ізраїль підтримує та вірить в Україну.
Набутий досвід, точніше те, що можна реалізувати без міністерських директив, плануємо впроваджувати в наших школах. Проте є такі освітні політики, які мають реалізуватися на державному рівні. Отже, про досвід. 19 березня ми відвідали комплекс «середню школу – старшу школу – театрон» «Ревевім» в Рішон ле Ціон, школу розвитку талантів кожного учня. «Разом до успіху!» – девіз закладу! Нас гостинно зустрічали Белла Бессан та її заступниця Анна Поляк, родом зі Львова, з українськими та ізраїльськими прапорами. Дітей у цей день у школі не було, вони залишились вдома, таким чином підтримуючи своїх вчителів, які страйкували, вимагаючи підвищення заробітної платні. Презентація школи була українською, отже ми занурились в діючу систему освіти та зрозуміли відмінності між українською та ізраїльською школою. Поділюсь декількома ідеями, які б ми могли запровадити на державному рівні, адже усі розуміють, що освітні політики впливають на якість освіти, про яку так багато в Україні говорять, але на жаль не приймають конструктивних рішень.
Важливо, що бал атестата зрілості береться до уваги та відіграє головну роль при вступі в університет. В атестаті вписані усі обов’язкові предмети, а саме математика, іврит, історія, старий завіт, суспільствознавство, література, англійська мова та предмети на вибір. Цікаво, що кожен учень обирає рівень складності навчальних предметів. Вони можуть вивчати математику, мови, фізику та інші предмети на базовому, середньому та найвищому рівні. Проте вступити у заклад вищої освіти можуть ті учні, які вивчали предмети на найвищому рівні. Після закінчення школи лише 80% учнів Ізраїлю отримують атестат, решта або заново проходять курс навчання та перескладають іспити (але вже за власні кошти), або ж ідуть працювати у відповідні галузі, де освіта не є обов’язковою.
Необхідною умовою отримання атестату є виконання волонтерської програми – в атестаті має бути запис виконаної програми волонтерства у кількості 180 годин. Програма, розроблена школою та затверджена міністерством освіти, включає як індивідуальну роботу так і роботу в групах. Є координатор, яка надає допомогу учням обрати напрям волонтерства, а саме дитячий садок, притулок для тварин, будинок для пристарілих. Участь у волонтерській програмі дає можливість учням розвивати лідерські якості. Також програма розвиває толерантність, співчуття та виховує активних громадян, які є патріотами своєї країни.
Щороку у школі проводять вікторини в пам’ять випускника, який загинув під час виконання військового обов’язку. У коридорах школи є телевізори, де транслюють графіки уроків, зміни кабінетів тощо. А замість номерів кожному шкільному кабінету присвоюють ім’я видатної людини. Так діти краще запам’ятовують історичні особистості та більше цікавляться їхніми здобутками. Тут технології на службі педагогіки: розвинена інфраструктура інтернету, електронний журнал, інтернет-сервіси для управління персоналом та бюджетом, комп’ютер та проєктор в кожному класі. Навчання у школі 6-денне (вихідний – субота). Зазвичай заняття починаються о 8.20, але в старших класах іноді можуть починатися і о 7 ранку. Оцінки виставляються за 100-бальною системою, менше 55 – двійка.
Особливим був візит до старшої школи – інтернату Хноар Ціоні в Єрусалимі, яка розташована в молодіжному селищі та функціонує від сіоніської організації «Аліль» (в Україні організація «Сохнут). Тут проживають та навчаються діти, сім’ї яких постраждали під час війни. Ізраїль має велику мережу таких селищ, де реалізується ефективна державна програма, що сприяє захисту дітей, які опинились в кризових ситуаціях через війну. Тепер тут опікуються дітьми, які приїхали з України. Ми мали презентацію школи та зустріч з українськими учнями. Вони розповіли нам про навчання в школі, про 20 годин івриту в тиждень, про важливість такого предмету як історія, а ще виконання нової програми навчання. Тут діти мають гарні умови для навчання та проживання. А ще мають певні обов’язки: дбають за чистоту приміщень, в яких проживають та навчаються, за територію та теплицю, де вирощують фруктові дерева та овочі. Дітям тут безпечно та комфортно, проте вони сумують за Україною. Зі сльозами на очах вони згадували свої рідні міста та школи. Ізраїльтяни добре дбають про своє майбутнє, тому 90 % випускників залишаються в Ізраїлі. Дуже вразив концерт у виконанні учнів. Вміють наші колеги відкривати природні таланти та переконувати в цьому своїх вихованців. Ми подарували учням солодощі та бібліотеку української літератури. Цікавою була презентація Асоціації ФІСЕ – “Асоціації – Моя Родина”, діяльність якої направлена на посилення потенціалу прийомних батьків та батьків-вихователів шляхом розвитку практичних навичок виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, влаштованих на державне утримання в їхні родини.
А вже о 21.00 в готелі ізраїльські колеги продемонстрували нам можливості стартапу «Smart Table» (розумного столу).
20 березня ми вирушили в Бер Шіву, де відвідали старшу школу «Аміт», з поглибленим вивченням ЗМІ та телебачення, де на нас чекала предметна презентація та практична екскурсія по школі, з зануренням в позакласну роботу.
Змістовною була зустріч у Центрі професійного розвитку вчителів (аналог ВІППО), де свою роботу презентувала Ілланіт Бар Тов, директорка Центру. Вона підкреслила важливість вчителів, які є потенційним ресурсом успішного розвитку Їзраїлю, тому держава вкладає значні кошти в професійне зростання кожного вчителя. Ми були учасниками змістовного та оригінального майстер класу «Дорога спецій». Вперше побачили Мертве море (70 км), пустелю та камінні краєвиди. Повертались до готелю через Палестину, поспішали на зустріч з Беллою Бессан та Анною Поляк, які відповіли на численні питання про ізраїльську систему освіти. Варто підкреслити, що вона одна з найкращих в світі, адже направлена на задоволення внутрішніх потреб та розвитку талантів учнів.
21 березня ми подорожували до Назарету, де відвідали найбільший собор католицької релігії – Храм Благовіщення Діви Марії та помолилися за найшвидшу Перемогу. До речі, тут знаходиться колекція фресок із зображенням Діви Марії з усіх країн світу, серед яких на чільному місті зображення Діви Марії із України! Пізніше переїхали до арабської школи в Насірі, спеціальної школи для гіперактивних дітей, які можуть створювати проблеми в звичайних школах. Тут їх ізолюють та адаптують до життя. Зранку забирає автобус учнів з дому, а після уроків привозить додому. На 121 учня 63 дорослих, серед них 11 психологів та лікарів-реабілітологів. Учні малюють, ліплять, займаються спортом, співають, танцюють, вивчають майбутні професії. Велика робота проводиться з батьками, яких також вчать, як виховувати своїх дітей. Витрати на утримання таких дітей значні, але вони цього вартують, щоб забезпечити в інших школах виконання навчальних програм для учнів, які хочуть вчитись. А ще в кожній школі є укриття з повноцінними класними кімнатами, спортивним та тренажерним залом, актовим залом та медичним пунктом.
У день весняного рівнодення, 22 березня, ми відвідали Вифлеєм, храм Різдва Христового. Друге святе місто в Ізраїлі. Пізніше переїхали до Єрусалиму. Перейшли до Храму Гробу Господнього, третього святого місця в Ізраїлі, де запалили свічки від Благодатного вогню. Вистояли велику чергу та зайшли до печери, де був похований Ісус Христос. У супроводі екскурсовода перейшли до Стіни Плачу. Тут теж у нас була одна молитва на всіх: за наших захисників та перемогу у цій кривавій війні. А звідти переїхали до Гетсиманського саду.
23 березня ми побували в Яффо, першій столиці Іудеї, з цікавими експонатами і історією, якій вже 2500 років. Це місто мрії і любові, тут особливе відчуття свободи та комфорту.
А вже 24 березня ми відвідали школу Монтессорі, в Кракові. Дуже цікава і оригінальна методика навчання, де немає уроків, домашніх завдань і вчителів. Є тільки робочий індивідуальний план роботи учня на тиждень і помічники та консультанти. Педагогіка Монтессорі — це система навчання дітей, яка спрямована на розвиток природних інтересів і діяльності, а не на використання формальних методів навчання. У класі Монтессорі акцент робиться на практичному навчанні та розвитку навичок реального світу. Він підкреслює самостійність і розглядає дітей як особистостей, які від природи прагнуть до знань і здатних розпочати навчання в достатньо сприятливому та добре підготовленому навчальному середовищі. Виникло багато питань і порівнянь з власною школою. Є над чим подумати, як можна покращити освітнє середовище в школах України.
Олена Вальчук, директор Ліцею
