Література кожного народу є не тільки його власним здобутком. Кращі твори національних літератур стають загальним надбанням і входять до скарбниці світової літератури. Твори музичного мистецтва , живопису, скульптури зрозумілі всім, література ж потребує перекладу. Це складний процес, у якому відбивається історичний шлях народу, його внесок у розвиток цивілізації й творчі досягнення його кращих представників.
15 квітня у Ковельській міській гімназії відбулося засідання літературно – мистецької кав’ярні, присвячене майстрам українського перекладу. Гімназисти 6-А та 6-Б класів досліджували перекладацьку спадщину видатних митців, чия доля тісно пов’язана з волинською землею.
Ведучі Сарапіна Альона, Пташенчук Анастасія, Харлампович Богдан, Музичук Юлія відкрили гімназистам нову грань таланту Олени Пчілки, переклади якої посідають чільне місце у її літературному доробку. У 1882 році побачила світ книжка поетичних перекладів «Українським дітям». Вона перекладає Кольцова і Пушкіна, Лєрмонтова і Тютчева, Фета і Островського, Л. Толстого і Чехова, Гоголя і Достоєвського. Кращі твори античної та західноєвропейської літератури привертають увагу Олени Пчілки як перекладача та видавця: Овідій і Сапфо, Свіфт і Діккенс, Гете і Шиллер, Гейне і Гюго, Словацький і Міцкевич, Мопассан і Уайльд. Ольга Петрівна вважала переклади збагаченням та доповненням рідної мови. У передмові до власних перекладів Гоголя писала: «Трудно зважить, що більше розвиває мову, чи переклади, чи першотвори? Либонь, треба сказати так: ті й другі однаково».
Натхненно прочитали переклади Олени Пчілки поезій Ю. Словацького, М. Лермонтова, Й. Гете, Г. Гейне Мигуля Ірина, Бондар Віталія, Бондарук Богдана. Зворушливо прозвучала серенада Шуберта на слова Олени Пчілки, яку подарувала Сметюх Олена Степанівна, вчитель музичного мистецтва.
Клімук Василь та Вальчук Софія вразили присутніх хронологією перекладів Лесі Українки, яку вважають найяскравішою зіркою в перекладацькому сузір’ї. Перекладацька праця поетеси тривала близько двадцяти п’яти років. Ставши відомою письменницею, вона виробила об’ємну програму перекладу українською мовою творів Гоголя, Короленка, Пушкіна, Лермонтова, Тургенєва, Некрасова, Достоєвського, Толстого, Сервантеса, Петрарки, Шекспіра, Мольєра, Вольтера, Руссо, Бернса, Гете, Шиллера, Байрона, Бальзака, Жорж Санд, Ожежко, Золя, Словацького та багатьох інших.
До перекладацької діяльності Леся Українка підходила надзвичайно серйозно. Вона наголошувала, що переклади повинні бути здійснені на високому рівні, а для цього перекладач обов’язково повинен користуватися оригіналом, а отже. і вільно володіти багатьма мовами. Сама ж Леся Українка, окрім рідної української, добре знала німецьку, французьку, латинську, давньогрецьку, італійську, англійську, іспанську, російську, польську, болгарську, вільно читала твори чеських та словацьких письменників.
Чарівною мелодією прозвучали поезії Г. Гейне (у перекладі Лесі Українки) у прочитанні Нарушинської Ярослави, Шинкар Олександри, Гуски Оксани, Мушинського Михайла, Пилипчук Ірини.
З захопленням слухали гімназисти натхненну розповідь про майстрів українського перекладу Олену Пчілку, Лесю Українку старшого наукового співробітника Музею Лесі Українки у с. Колодяжному Чашук Марію Борисівну.
Цікаво було дізнатися про здобутки у перекладацькому процесі Агатангела Кримського (1871—1942), видатного сходознавця й історика Сходу, автора понад тисячі творів, етнографа, фольклориста, літературознавця, лінґвіста і поліглота, який знав до 100 мов. Учні 6-А класу Сиротюк Катерина та Пшава Олександра підкреслили, що з ім’ям Агатангела Кримського як перекладача пов’язане передусім відкриття для України неосяжних світів класичної арабської та перської поезії. Предметом гордості для нас, волинян, є те, що народився Агатангел Юхимович Кримський у місті Володимир – Волинському. 15 січня 2016 року відзначався 145 –річний ювілей геніального науковця та письменника. І. Я. Франко писав: «Незвичайна поява серед українців, незвична своєю енергією, пристрасною любов’ю до України і різносторонністю знання й таланту, се Агатангел Кримський». «Задля України я зможу бути корисним тільки тоді, коли я матиму широкий світогляд». Таку програму він виконав. Вдумаємось у ці слова. Адже, по суті, це — проект України ХХI століття!
Переклади творів Омара Хайяма, Гафіза, Гейне та поезії самого А. Кримського, прочитані Холончук Марією, Гаврилюк Крістіною, Романом, Крутковою Валерією, допомогли відчути пристрасну любов поета до України, його мудрість та духовну велич людини.
Ім’я українського академіка Агатангела Кримського 1970 року було занесене у затверджений XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО перелік видатних діячів світу.
Приємно, що на вечорі поділилася враженнями першого року навчання студентка Володимир – Волинського педагогічного коледжу, яке носить славне ім’я Агатангела Юхимовича Кримського, випускниця гімназії Ольга Кашуба.
На засіданні літературно –мистецької кав’ярні гімназисти відкрили для себе ще одне ім’я нашого земляка, члена Спілки письменників України – Сидора Сакидона (1896 – 1974), уродженця села Перевали Турійського району Волинської області.
У цьому допомогли матеріали дослідження Сухої Надії, учениці Луківської ЗОШ, представлені на обласний конкурс – захист наукових робіт у 2010 році.
Учні 6-А класу Ваврищук Оксана, Семенюк Олександр та Матюшок Юлія розповіли неймовірну історію долі талановитого земляка, який подарував українським читачам переклади творів 20 письменників світової літератури. Зокрема , Сидір Сакидон першим в Україні здійснив переклад творів видатного чеського письменника Карела Чапека (Збірки оповідань та казок, роман «Війна з саламандрами», п’єси «Біла хвороба», «Мати», «З життя комах»). Також переклав з німецької добре відомі нам твори Е. Т. А. Гофмана «Золотий горнець», «Малюк Цахес на прізвисько Цинобер», казки братів Грімм; з французької: твір Р.Роллана «Кола Бруньйон»; романи Шарля де Костера «Тіль Уленшпігель», «Легенда про героїчні подвиги»; з польської: роман Стефана Жиромського «Попіл»; поема Юліана Тувіма «Бал в опері» та багато інших.
Дослідники вважають, що переклади Сидора Сакидона зберігають, простоту, легкість, природність і невимушеність оригіналу. Перекладач виявив достатньо художньої винахідливості та майстерності, аби передати індивідуальність стилю кожного письменника і відкрити своїми перекладами вікно у широкий світ культурної спадщини європейських народів.
Пора прийшла збирати
Твій урожай, поете.
Доспіло збіжжя – мрія,
Провій, упорай гарно.
Якщо людей зогріє,
То сіяв ти немарно.
Немарно засівали ниву своїм палким словом поети – перекладачі. Їх багатий ужинок проклав шлях від серця до серця, зігрів любов’ю та надією, надихнув гімназистів на власні творчі пошуки. Оксенюк Валерія подарувала зворушливу мелодію української пісні. Шеремета Наталія почула схвальні відгуки про свої переклади англійською мовою. Гімназисти відкрили для себе ще одну професію і, можливо, хтось із них в недалекому майбутньому служитиме Україні на ниві художнього перекладу. Тож творчого натхнення вам і ліричного настрою!
Вчитель зарубіжної літератури Велимчаниця Н. Ю.
