Звіт про проєкт “Присвоїмо гімназії ім`я…”

Стаття у науково-методичному віснику «Педагогічний пошук» 103/2019р.

УДК 37.014 (477.82) О. І. Вальчук,

учитель англійської мови, директор КЗ «Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки»,

лауреат обласної премії імені Лесі Українки

Ім’я Олени Пчілки – путівник

в освітньому процесі нашої гімназії

Розглянуто, як відповідно до законодавства присвоїти навчальному закладу ім’я особи, яка внесла вагомий вклад у боротьбу за незалежність, розбудову української держави, зробила значний внесок у розвиток науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя. Розкрито поетапну реалізацію проєкту «Присвоїмо гімназії ім’я…». Описано всі заходи, спрямовані на здобуття гімназією почесного імені Олени Пчілки.

Ключові слова: проєкт, громадське обговорення, ініціатива, освітній процес, процедура.

Valchuk O. I. Olena Pchilka Is a Guide in the Education Process in our Gymnasium.

According to the legislation the procedure of assigning a name of the individual person who contributed greatly to the struggle for independence and development of the state of Ukraine, made a significant contribution to the development of science, education, culture and other spheres of social life to the educational institution is considered. The peculiarities of the implementing the project «Name Gymnasium in honour of the famous person…» are analyzed. All the activities are described.

Key words: project, initiative, community discussion, initiative, educational process, procedure.

Постановка проблеми. З огляду на суспільно-політичні події останнього часу виникає дедалі більше громадянських ініціатив на вшанування героїв минулого та сучасності. Не залишаються осторонь і навчальні заклади, адже чи не в кожному навчалася та чи та видатна особистість. Від часу існування нашої незалежної держави присвоєння імен навчальним закладам то припинялося, то відновлювалося. А нормативні документи щодо цього питання періодично змінювалися.

Метою статті є обгрунтування поетапної реалізації проекту «Присвоїмо ім`я гімназії» та опис всіх заходів, які були спрямовані на здобуття гімназією почесного імені Олени Пчілки.

Виклад основного матеріалу. З огляду на суспільно-політичні події останнього часу виникає дедалі більше громадянських ініціатив на вшанування героїв минулого та сучасності. Не залишаються осторонь і навчальні заклади, адже чи не в кожному навчалася та чи та видатна особистість. Розглянемо, як відповідно до законодавства присвоїти навчальному закладу ім’я фізичної особи.

Відповідно до Закону України №4865–VI від 24.05.2012 р. «Про присвоєння юридичним особам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 р. №989 «Про затвердження порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, за ними закріплених, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» було проведено громадське обговорення питання щодо присвоєння Ковельській міській гімназії імені Олени Пчілки. Організатором проведення громадського обговорення виступила адміністрація гімназії, яка запропонувала на зборах трудового колективу запровадити проект «Присвоїмо гімназії ім’я…». Рішенням трудових зборів від 16.12.2013 р. визначено термін проведення громадського обговорення – з 16 грудня 2013 по 24 грудня 2015 року та етапи проекту.

Громадське обговорення відбувалось у різних формах. Проведено мозковий штурм «Присвоїмо гімназії ім’я…» у грудні 2013 року.

Відбулося обговорення ідей гімназистів на годинах спілкування та на учнівській конференції у березні 2014 року.

Змістовним був захист мультимедійних презентацій за результатами мозкового штурму, на якому були представлені проекти, пов’язані з такими визначними особистостями, як У. Самчук, Т.Г.Шевченко, Олена Пчілка, Герої Небесної Сотні, М. Кравчук, Ярослав Мудрий. Найбільше балів набрав проект «Присвоїмо гімназії ім’я Олени Пчілки» у березні 2014року.

Розглянули матеріали проекту «Присвоїмо гімназії ім’я…», прослухали інформацію про результати громадського обговорення та схвалили подані матеріали на засіданні науково-методичної ради (витяг з протоколу № 3 від 27.03.2014 р.)

Взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 165- річчю з дня народження великої українки Олени Пчілки та 65-й річниці з часу утворення Колодяженського музею Лесі Українки. Визначна подія зібрала науковців, поетів, керівників провідних національних музеїв України, серед яких 15 кандидатів та 2 доктори наук, професори, лауреати державних премій та заслужені працівники культури. Всі учасники конференції були солідарні із думкою педагогічного колективу гімназії, яку висловив А. Семенюк, голова Ковельської міськрайонної організації НСКУ, повідомивши, що радою гімназійного самоврядування було прийнято рішення про присвоєння Ковельській міській гімназії імені Олени Пчілки. Учасники конференції зустріли це повідомлення оплесками (стаття «Світла сторінка в історії культури» від 8 липня 2014 року).

17 грудня 2014р. було проведено науково-практичну конференцію «Велика українка – Олена Пчілка», щоб ознайомити гімназистів та гостей закладу з підсумками першого етапу проекту «Присвоємо гімназії ім`я». вихованці краєзнавчого гуртка «Пошук» представили громаді завершену мультимедійну презентацію про Олену Пчілку, жінку, яка все своє життя присвятила справі розвитку української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім`я відродження української нації. Українська культура знає чимало видатних життєвих і творчих біографій. Та, гортаючи сторінки нашої історії навряд чи знайдемо таку жіночу особистість, у якій би на стільки органічно поєдналися дар поетичного слова, наукове обдарування, організаторсько-просвітницькі й видавничі здібності, педагогічний талант. Тарасюк Марія учениця 11 класу прочитала присутнім художнє есе «Життя у світлинах». Завідувач бібліотекою гімназії Мочарська Є.О. презентувала новостворений бібліографічний покажчик «В ній все сплелося у вінок», який присвячений визначній постаті української культури, письменниці, етнографу, фольклористу, громадській діячці Олені Пчілці. Видано з нагоди присвоєння Ковельській міській гімназії імені Олени Пчілки. В ньому зібрані відомості про творчу спадщину письменниці, матеріали про її життя та діяльність. Покажчик доповнений відомостями про наявність творів Олени Пчілки та літератури про неї у бібліотеках міста Ковеля. Видання адресоване учням гімназії, викладачам, усім кому не байдуже українське слово та історія рідного краю.

19 березня 2015 року відбулась загальношкільна батьківська конференція «Виховання обдарованої дитини. Виховання у родині Косачів» (протокол № 2 від 19.03.2015), в якій взяли участь батьки та педагоги нашого навчального закладу. Батькам ми розповіли про досвід виховання у родині Косачів, яка була знана своїми волелюбними та літературними традиціями. Опираючись на літературні та архівні джерела, ми можемо стверджувати, що атмосфера сім`ї Олени Пчілки формувалася на основі взаєморозуміння, щирості, відвертості, дружби та поваги один до одного. Важливо було донести до батьків ідею, що життєдіяльність сім`ї концентрувалась в утвердженні людяності – чи то в навчанні дітей основам наук, чи то в прищепленні їм глибоких почуттів любові до народних звичаїв, обрядів та традицій, чи то в пробудженні працелюбства. Незаперечною є істина, що в сім`ї однакова важлива роль належить і батькові, і матері, оскільки виховує загальний дух сім`ї, культура стосунків, яку творять батьки спільно.

Батькам було запропоновано поради щодо дієвої взаємодії батьків з обдарованими дітьми, а саме:подавати для своєї дитини гідний приклад; створювати в домашніх умовах середовище, яке б сприяло прояву й розвитку творчих здібностей дитини; підсилювати в дітей любов до творчості; бути гнучкими, уміти дотримуватись ситуації; виховувати в собі звичку якнайчастіше говорити «так»; дотримуватись демократичного стилю спілкування; пропонувати дитині такий матеріал, з яким самому подобається працювати; не боятися несподіваних запитань. Важливо було донести батькам думку, що обдаровані діти особливо мають потребу у розвитку в них самостійності, самодисципліни та самоврядування в навчанні.

Тарасюк Марія, учениця 7(11)-Б класу, написала творчу роботу на конкурс «Об’єднаймося ж, брати мої…» – есе-портрет Олени Пчілки ( березень 2015 р.), яку було відзначено Дипломом ІІ ступеня на обласному рівні.

У травні 2015 року в рамках Декади дитячої книги відбулася презентація нового видання творів Олени Пчілки для дітей. До створення цієї збірки, що вийшла друком у Львівському видавництві «Апріорі», долучились науковці Волинського краєзнавчого музею. Над укладанням змісту та передмовою до видання працювала завідувач Колодяжненським літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки Віра Комзюк, яка поділилася враженнями про роботу над збіркою та подарувала гімназійній бібліотеці добірку книжок із серії «Олена Пчілка – дітям».

17 грудня 2015 р. відбулась науково-практична конференція: «Олена Пчілка – славетна донька України», яка стала важливим підсумком проекту щодо присвоєння навчальному закладу імені видатної української письменниці, перекладачки, етнографа, публіцистки, громадської діячки, члена-кореспондента Всеукраїнської академії наук, матері поетеси Лесі Українки. На заході були присутні педагоги, учнівський колектив, відомі краяни, серед них громадський діяч і краєзнавець Анатолій Семенюк, який продекламував власні вірші, присвячені Олені Пчілці. Завідувач Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, заслужений працівник культури України Віра Комзюк відкрила присутнім маловідомі факти з життя письменниці. Випускниця навчального закладу Ніна Габрилевич прикрасила стіни актової зали власноруч виготовленими рушниками «У вишивці цвіте моя душа», один із яких вона подарувала гімназії. Від місцевої влади до присутніх звернувся заступник міського голови Прокопів І. Я. та начальник управління освіти Бичковський В. В., які зазначили, що проведення цієї конференції ще більш наблизило колектив гімназії, щоб міська гімназія носила ім`я славетної українки Олени Пчілки. Представниці громадського об`єднання веб-спільноти «Спілкування за вишиванням», столичні майстрині Тетяна Серебріннікова і Тетяна Зез організували виставку вишитих аркушів першої ґрунтовної етнографічної роботи з української орнаментики Олени Пчілки, провели лекцію демонстрацію «Використання старовинних швів та орнаментів у повсякденному одязі та сучасній моді», організували майстер-класи з техніки вишивки «занизування, заволікання» та презентували Всеукраїнський проект «Олена Пчілка. Український орнамент» для дітей та дорослих.

У статті «Гімназія носитиме ім’я Олени Пчілки» від 8 січня 2015 року А. Семенюк зазначає, що Ковельська гімназія по праву є однією з кращих гімназій в Україні. Здобутки гімназії дозволять носити звання великої українки, жінки XX століття, Олени Пчілки. Автор просить відповідні органи влади, управління освіти підтримати патріотичну ідею і прийняти відповідне рішення.

У статті «Гімназії – ім’я Олени Пчілки» від 24 грудня 2015 року А. Семенюк зазначив, що міськрайонна організація Національної спілки краєзнавців України звертається до відповідних органів місцевої влади та депутатів і просить затвердити рішення колективу.

Затвердили матеріали проекту «Присвоїмо гімназії ім’я Олени Пчілки» та спланували спільні заходи з працівниками музею Лесі Українки на засіданні педагогічної ради (витяг з протоколу № 4 від 16.02.2016 р.)

25 лютого 2016 року відбулись відкриті тематичні спільні з учнями батьківські збори на тему: «Родина Драгоманових-Косачів і Волинь: перегук століть», що підтвердили нерозривність поколінь та вагомість родинного середовища, в якому діти зростають, формуються і розвиваються як особистості. Наскрізною червоною ниткою в усіх повідомленнях проходив образ Олени Пчілки. Було презентовано проект «Вишивка етнографічна», метою якого є збереження і поширення в сучасному одязі елементів стародавньої вишивки. Розкрито головні ідеї материнської школи, якій Ольга Петрівна Косач-Драгоманова надавала великого значення. Українська національна культура формувалась протягом тисячоліть, і міцна вона, сильна, і незламна насамперед своїм глибоким корінням. Від покоління до покоління передавались безцінні самоцвіти моральних відносин, звичаїв та норми повсякденного спілкування. Інтелектуально-мистецькі надбання родини Драгоманових-Косачів, представники якої належать до української інтелігенції та культурного середовища другої половини XIX століття і початку XX століття, стали прикладом і об’єктом зацікавлення не лише науковців, дослідників, але й пересічних громадян. Цікавою була презентація книги «Олена Пчілка – дітям» директором музею Лесі Українки в Колодяжному Комзюк В.М. для учнів 1-2(5-6) класів та у рамках Тижня дитячої книги, квітень 2016 р.

У рамках Міжнародного дня музеїв відбулась вітальна зустріч працівників під гаслом «Хранителі часу в музеях працюють…» у музеї-садибі Лесі Українки у Колодяжному,в якій взяли участь учні гімназії, бібліотекар Мочарська Є.О.та педагоги (травень 2016р.)

Барановська Л.Л., заступник директора з НВР, виступила на Волинезнавчій конференції у музеї Лесі Українки в Колодяжному на тему: «Модель виховання в родині Косачів» (червень 2016р.)

У серпні 2016 року трудовий колектив Ковельської міської гімназії подав клопотання до Управління освіти міста Ковеля (рішення педагогічної ради від 31.08.2016 р.)

У рамках проекту на запрошення голови Ради гімназії Тетяни Дарчич ми відвідали місто Гадяч Полтавської області, батьківщину Олени Пчілки. Ми побували у Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї, у якому збережено письмовий стіл, за яким працювала Олена Пчілка, та інші її речі. Цікавим є факт, що у 1920 році, за більшовиків, під час святкування дня народження Тараса Шевченка Олена Пчілка огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом. Особливою для нас була зустріч у Гадяцькій гімназії імені Олени Пчілки. Тут відкрито кімнату-музей Олени Пчілки до 160-ї річниці з дня її народження. У кімнаті-музеї знаходиться експозиція «Лауреати літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки», які щороку відвідують музей та проводять науково практичні конференції. Це був спільний проект гімназійної родини. Цілком очевидно, що тут проведено значну роботу по реалізації проекту «Олена Пчілка – Гадяч». Директор гімназії Смірнова Т.Ю. розповіла, що у закладі створено віртуальний музей славетної землячки. Ми уклали договір про співпрацю, який дасть можливість подорожувати у місто Гадяч, відкривати Батьківщину Олени Пчілки, втілювати спільні проекти, як вчительські так і учнівські.

В обговоренні даного питання прийняли участь всі учасники освітнього процесу, небайдужі жителі міста, фізичні та юридичні особи. Представлені відповідні документи. Під час обговорення була висловлена єдина пропозиція: підтримати ініціативу педагогічного та учнівського колективу та адміністрації гімназії щодо присвоєння імені Олени Пчілки Ковельській міській гімназії. У другому етапі громадського обговорення жодних зауважень чи альтернативних пропозицій щодо присвоєння гімназії імені Олени Пчілки від учасників громадського обговорення не надходило.

Інформація про хід реалізації проекту знаходиться на сайті Ковельської міської гімназії liceyolenypchilki.kowelrada.gov.ua

Таким чином, передбачена Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2012 р. № 989 «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» процедура організатором громадського обговорення витримана. 17 серпня 2017 року Ковельська міська рада прийняла рішення № 28/43 Про присвоєння Ковельській міській гімназії ім`я видатного українського діяча Олени Пчілки на основі реалізованого загально гімназійного проекту, беручи до уваги звіт про результати громадського обговорення із зазначеного питання.

На урочистій лінійці 2017 року з нагоди свята Першого дзвоника Прокопів І.Я., заступник міського голови, зачитав рішення Ковельської міської ради про присвоєння Ковельській міській гімназії ім`я видатної українки – Олени Пчілки. Отримавши розпорядчі документи щодо присвоєння нашому навчальному закладу імені Олени Пчілки, ми внесли відповідні зміни до статуту, вжили заходів щодо зміни назви навчального закладу на вивісці, печатці та штампі.

У читальному залі гімназії створено триптих, присвячений Олені Пчілці. Триптих складається з життєпису, літературної та мистецької спадщини. Ми проводимо у кімнаті-музеї різноманітні заходи: екскурсії, літературно-музичні композиції, конкурси творчих робіт, присвячених життю і творчості Олени Пчілки, літературні читання та конференції. Створено аматорську театральну студію, силами якої поставлено дві п’єси «Світова річ» та «Без’язикий», окрім цього, молодшим школярам була запропонована п’єса «Киселик». Організовуємо виставки робіт, вишитих за мотивами ескізів та схемами, зібраними Оленою Пчілкою.

Гімназія пишається своїм ім`ям, на стінах закладу – портрети Олени Пчілки та вислови, а саме: «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна». Особливу надію Олена Пчілка покладала на молоде покоління. І тому величезне значення надавала вихованню дітей в національному дусі, «Щоб не виростали вони перевертнями, щоб звикали вони шанувати своє рідне». Непересічна постать Олени Пчілки потрібна нам особливо сьогодні, коли у нелегкій боротьбі за національне самоутвердження ми знову і знову надихаємось невгасимим світочем національної ідеї, що її виплекали минулі покоління. Як громадський діяч вона поклала міцні основи для відродження своєї нації. Надзвичайні енергія та працьовитість були поєднані не тільки з її літературним хистом і здібностями а й надзвичайною принциповістю, сміливістю і наполегливістю, з патріотичною жертовністю. Ні за яких обставин не зрікалась своїх поглядів і безстрашно пропагувала їх, не боячись ні арештів, ні репресій, ні в`язниць. У складних суспільно-політичних умовах свого часу, у важких, сповнених драматизму життєвих обставинах письменниця мужньо відстоювала вірність своїм ідеалам. Своїм – і нашим.

Нам не страшна лиха подія,

Поки в нас б’ється кров жива, –

Поки ще жевріє надія

Поки нам серце зігріва…

Олена Пчілка була не тільки талановитою письменницею і громадською діячкою, а і також талановитим педагогом, винятковою матір`ю, вихователькою власних дітей, а їх було шестеро і з усіх вийшли люди. Це тепер важко уявити нам, виховати шістьох дітей, не будучи лише хатньою господинею, беручи активну участь у громадському і літературному житті, не маючи особливих статків та й бажання для утримання гувернерів.

«В дітей хотіла перелити всю душу і думки». Так вона відбулась як матір. Вона була спокійно впевнена за їх свідомість – генетичне коріння спрацювало. Була свідома своєї великої місії, свого особливого призначення – бути берегинею української мови, свого роду, української культури, української державності.

Олена Пчілка була свідома своєї великої місії, свого особливого призначення – бути берегинею української мови, свого роду, української культури, української державності.

Постать Олени Пчілки – це ціла епоха. І хто б не досліджував її творчість та сторінки життєвої біографії, поставити крапку неможливо.

Її особистість – дивовижна, а все життя – то свідома боротьба за Україну, відстоювання її культурних та історичних надбань.

Ми захоплюємося Оленою Пчілкою і ми віримо, що вона стане берегинею нашого навчального закладу і ми з честю будемо носити її ім`я.

Висновки

Педагогічним колективам необхідно детально вивчити Порядок присвоєння імен навчальним закладам. Якщо постала ініціатива присвоїти навчальному закладу ім’я фізичної особи, слід висунути це питання на обговорення під час засідань педагогічної ради, учнівського самоврядування тощо. Також необхідно організувати громадське обговорення та підготувати відповідний пакет документів. Відповідно до частини п’ятої статті 3 Закону № 4865 імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій присвоюються юридичним особам лише після проведення громадського обговорення та за згодою відповідного трудового колективу. Громадське обговорення проводять, щоб залучити представників громадськості до розгляду пропозицій щодо присвоєння навчальному закладу імені фізичної особи та врахувати їхню думку під час прийняття відповідного рішення. Про проведення громадського обговорення слід оприлюднити інформаційне повідомлення на офіційному веб-сайті або в інший прийнятний спосіб. У громадському обговоренні можуть брати участь фізичні та юридичні особи, а також громадські об’єднання, що не є юридичними особами. Форми проведення громадського обговорення можуть бути різними, як-от: конференція форум громадські слухання засідання за круглим столом збори, зустрічі теле- або радіодебати інтернет-конференція електронна консультація. Строк проведення громадського обговорення — не менш як два місяці з дати оприлюднення відповідного інформаційного повідомлення. Пропозиції та зауваження приймають у письмовій чи усній формі або за допомогою електронної пошти. У них мають бути вказані прізвища, імена, по батькові та адреси учасників громадського обговорення. Строк приймання пропозицій та зауважень — не менш як 30 днів з дати опублікування повідомлення про його проведення. Організатор громадського обговорення протягом 14-ти днів після закінчення строку подання пропозицій чи зауважень узагальнює та оприлюднює їх у той самий спосіб, як було оприлюднене інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення. Оформлюємо документи після проведення громадського обговорення та прийняття рішення педагогічним, учнівським колективом щодо присвоєння навчальному закладу імені фізичної особи керівник закладу має підготувати необхідні документи та подати їх на розгляд відповідному органу управління освітою. Разом із поданням слід оформити такі документи, як: інформаційна довідка про фізичну особу, ім’я якої запроповано присвоїти розрахунки та кошторис витрат, пов’язаних із присвоєнням юридичній особі імені фізичної особи узагальнені зауваження й пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення. Орган управління освітою, розглянувши подання, має звернутися з клопотаннями до засновника, наприклад, до районної ради. Рішення щодо подання мають розглянути протягом 15-ти робочих днів, видавши відповідний акт. Отримавши розпорядчі документи щодо присвоєння навчальному закладу імені фізичної особи, керівник закладу має, зокрема: внести відповідні зміни до статуту вжити заходів щодо зміни назви навчального закладу на вивісках, печатках, штампах тощо. Також слід контролювати, щоб працівники, учні добросовісно й належно використовували ім’я фізичної особи, присвоєне навчальному закладу.

Список використаних джерел

Богачевська Марта. Дума України – жіночого роду. Київ. Видавництво «Воскресіння», 1993.– С.38-39.
Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2012 р. № 989 «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій»
Семенюк А.В. Косачі: Статті, нариси, поезія. – Луцьк: Надстир`я – Ковельська міська друкарня, 2014. – С.10-11.
Скоклюк С.А. Роман-есе. – Луцьк: Надстир`я, 1999. – С.156-159.

Стаття у науково-методичному віснику «Педагогічний пошук» 4(92)/2016р.

УДК 37.018.1(477) Л. Л. Барановська,

учитель української мови та літератури Ковельської міської гімназії Ковельської міської ради

Волинської області, аспірант Київського міжнародного університету

Педагогічна модель виховання

в родині Косачів

На основі опрацьованих наукових джерел створено модель сімейного виховання Косачів, яка містить елементи європейської демократичної освіти, чим засвідчує актуальність в умовах реформування української школи.

Ключові слова: модель виховання; родинне середовище; принципи, умови, форми, методи, напрями домашньої педагогіки.

Baranovska L. L. A Pedagogical Model of Education- in the Kosach Family.

The article examines the model of education in the Kosach family which is created on the base of the theoretical resouces. This model embraces the elements of European democracy education and shows the topicality under the circumstrences of Ukrainian school reform.

Key words: a model of education; family environment; principles, conditions, forms, methods, ways of family pedagogics.

Постановка проблеми. Кожен народ у процесі розвитку створював свою систему неписаних педагогічних законів та правил, на основі яких здійснював навчально-виховні функції. Такі закони й правила активно діяли у звичаях народу, відображалися б обрядах, традиціях роду, общини, закріплювалися в характері нації, тісно пов’язувалися з віруваннями, народною міфологією та народною етикою і реалізувалися в праці та поведінці кожного у громаді.

В Україні увесь спосіб життєдіяльності людини упродовж століть формувався під таким кутом зору, що виховання підростаючого покоління завжди залишалося в його центрі, а витоками його були родинні педагогічні традиції. Тому сьогодні варто звернутися до вивчення моделі сімейного виховання видатних українських родин, які ще століття тому заклали підвалини європейської освіти та навчання, дали зразок демократичної системи взаємин батьків та дітей.

Аналіз досліджень. Саме родинне середовище впливає на становлення особистості: у ньому формуються «засадні світоглядні орієнтири, первинні моделі людської поведінки, персональні нахили та звички, коло життєвих зацікавлень і вподобань. Воно є тією територією, своєрідною малою сценою, на якій людина випробовує власні творчі сили, робить перші кроки на дорогах великого життя» [10,143]. Такої думки дотримуються сучасні науковці, серед яких Л, Новаківська, І.Хлистун. Вони спираються на епістолярій родини Косачів, аналізуючи їхні педагогічні здобутки.

Мета статті – узагальнити педагогічний досвід родинного виховання Косачів у формі комплексної моделі з урахуванням засобів, форм, методів, умов, напрямів діяльності.

Педагогічна модель виховання в родині Косачів

Кожен народ у процесі розвитку створював свою систему неписаних педагогічних законів та правил, на основі яких здійснював навчально-виховні функції. Такі закони й правила активно діяли у звичаях народу, відображалися в обрядах, традиціях роду, общини, закріплювалися в характері нації, тісно пов’язувалися з віруваннями, народною міфологією та народною етикою і реалізувалися в праці та поведінці кожного в громаді.

В Україні увесь спосіб життєдіяльності людини упродовж століть формувався під таким кутом зору, що виховання підростаючого покоління завжди залишалося в його центрі. У чому ж полягала особливість виховання у родині Косачів? Що сприяло розвиткові обдарувань дітей?

Саме родинне середовище впливає на становлення особистості: у ньому формуються «засадні світоглядні орієнтири, первинні моделі людської поведінки, персональні нахили та звички, коло життєвих зацікавлень і вподобань. Воно є тією територією, своєрідною малою сценою, на якій людина випробовує власні творчі сили, робить перші кроки на дорогах великого життя» [10, 134].

Сім’я Драгоманових, у якій виховувалась мати Лесі Українки, «була справді українською за своїм походженням та національним духом, вона шанувала, берегла й передавала своїм дітям найкращі зразки народної педагогіки, культури, моралі, навчила своїх синів і доньок не лише поважати ту землю і тих людей, які їх ростили й годували, а й перейматися стражданнями й болями трудящого люду, допомагати й підтримувати матеріально і морально тих, хто цього потребує. Ця наука назавжди запала у дитячі серця, закарбувалась у глибинах душі. Олена Пчілка мала перед собою прекрасний виховний ідеал, зразок для наслідування – родину своїх батьків – Петра Якимовича та Єлизавети Іванівни Драгоманових»[4, 154].

Інтелектуально-мистецькі надбання родини Драгоманових-Косачів, представники якої належать до української інтелігенції та культурного середовища другої половини XIX – початку XX ст., стали прикладом і об’єктом зацікавлення не лише для багатьох науковців, дослідників, але й пересічних громадян. На прикладі творчих здобутків, меценатства та громадянської позиції Олени Пчілки, Михайла Драгоманова, Лесі Українки та Климентія Квітки ми бачимо, що для них національні інтереси були понад усе.

Незаперечною є істина, що в сім’ї однаково важлива роль належить і батькові, і матері, оскільки виховує загальний дух сім’ї, культура стосунків, яку творять батьки спільно. Родина Косачів була знана своїми волелюбними й літературними традиціями. Батько, Петро Антонович Косач, людина прогресивних поглядів, юрист за освітою, у роки навчання в Петербурзькому і Київському університетах належав до революційно настроєної молоді. Ольга, молодша сестра, досить повно відтворила взаємини між Лесею та батьком, який був, як усі зазначають, найкращим другом поетеси. Нерідко його роль принижується, тим більше, що за всієї своєї симпатії до українських справ, він так і не заговорив українською мовою. Але він зробив усе, що від нього залежало, щоб усі його діти включилися в активну діяльність.

Мати – відома українська письменниця Олена Пчілка, людина широко освічена, енергійна, походила з родини Драгоманових, родоначальник якої служив тлумачем (по-грецьки – драгоманом) при війську Богдана Хмельницького і відзначався у визвольних походах козаків.

Брат діда Лесі – декабрист Яків Драгоманов – після повстання 1825 року був ув’язнений у Петропавловській фортеці, а далі засланий на північ, де жив під суворим таємним наглядом до смерті. Обдарований мистецьким хистом, він писав і друкував поетичні твори у тогочасній пресі.

Брат Олени Пчілки – Михайло Драгоманов – відомий український громадський і культурний діяч.

Дві тітки Лесі Українки (по батьковій ліній) – Олена і Олександра Антонівна Косачі належали до гуртків революційних народників, були репресованими, відбували заслання. Леся пишалася волелюбними традиціями родини, шанувала їх і гідно продовжувала.

Опираючись на літературні та архівні джерела, можемо стверджувати, що атмосфера сім’ї відомих інтелігентів – Ольги (Олени Пчілки) та Петра Косачів – формувалася на основі взаєморозуміння, щирості, відвертості, дружби та поваги домочадців один до одного. Життєдіяльність сім’ї концентрувалася в утвердженні людяності – чи то в навчанні дітей основам наук, чи то в прищепленні їм глибоких почуттів любові до народних звичаїв, обрядів та традицій, чи то в пробудженні працелюбства, органічної потреби працювати.

Перше завдання, яке батьки Лесі Українки поставили перед собою – це виховання високого рівня громадської національної свідомості у своїх дітей. «Важко дихалось тоді в Києві. Багато визначних українських діячів, – писав А.Кримський, – показали своє справжнє обличчя боягузливих українофілів. На цьому фоні зовсім по-іншому виділялися тільки три сім’ї (я маю на думці інтелігенцію). Це – Лисенки, Старицькі і Косачі. В цих сім’ях українською мовою користувалися не тільки в літературному вжитку, а вона проймала все життя. Ці сім’ї вважали неприпустимим, щоб інтелігенція розмовляла іншою мовою, ніж народ»[1, 122].

Батьки Лесі Українки багато уваги приділяли вихованню дітей, їхній гуманітарній освіті, розвивали цікавість до літератури й мистецтва, вивчення мов.

Найбільшою цінністю для Ольги Петрівни Косач, як і для кожної матері, були її діти. Утім, у їх вихованні Олена Пчілка керувалася не фанатичною любов’ю, а діяльною та мудрою любов’ю матері, яка бачила перед собою конкретну мету: виховати дітей повноцінними особистостями, сильними духом, гідними громадянами землі. Але Олену Пчілку не влаштовувала система навчання і виховання дітей у тогочасній Росії. Вона зазначала, що, потрапивши до школи, дитина «переставала бути живою дитиною, а робилася знаряддям суворої дисципліни й виправки» [12, 78]. Найстрашніше – школа відлучала дітей від рідної мови, історії свого народу, витруювала національні почуття. Враховуючи стан справ у освітній сфері, національно свідома мати вирішила сама вигранити хист та здібності своїх дітей, допомогти їм вчасно визначитися у своїх можливостях. Свій обов’язок як матері вона вбачала у закладанні основ дитячих умінь та знань, у наданні перших уроків любові, праці, відповідальності, честі, порядності.

У контексті педагогічних ідей О.П.Косач досить вагомими завжди були національно-культурні мотиви. Сторінки автобіографії дають нам зрозуміти, що й сама майбутня письменниця виростала під впливом української, «простонародної», і російської «панської», течій. Українська течія була природним оточенням з дитячих літ, тому що няньки, двірська челядь, її діти, гадяцька людність розмовляли українською мовою і зберігали українську етнографію. Особливості полтавської говірки, співу, вбрання, побуту не потрібно було пізнавати з книжок, а безпосередньо з життя народу. Сім’я Драгоманових дотримувалася народних звичаїв та обрядів: на Різдво готували кутю, перед Великоднем пекли паски, на Спаса несли до церкви святити яблука і груші. Всі ходили до сповіді, дотримувалися постів.

«Драгоманови жили серед усієї тієї «котляревщини», яка пробуджувала в чутливих душах почуття поваги та любові до тієї землі, що її народила і виростила. Саме у родині Петра та Єлизавети Драгоманових треба шукати ту систему виховання»[6, 8], що виплекала великих українців, мислителів, просвітителів Михайла Драгоманова, Олену Пчілку, а згодом і Лесю Українку.

О.П.Косач вважала, що матері треба так впливати на душу і розум своїх дітей, щоб закласти народнопоетичне підґрунтя їхньої освіти, виховати в демократичному дусі, в пошані та любові до свого краю, його історії, традицій, звичаїв, культури. Мати не шкодувала часу, фізичних зусиль, коштів і часто подорожувала з дітьми Україною, щоб вони краще пізнали її природу і побут. Будучи безмежно закоханою в народну творчість, вона вводила в цей світ і своїх дітей, прилучала до збирання фольклору. Згодом Леся Українка видасть кілька фольклористичних збірників і багато народних пісень буде записано з її голосу. Син Михайло, що стане відомим у літературі як новеліст Михайло Обачний, а ще – фізик, математик, метеоролог, винахідник, напівжартома напише, що фізика – найулюбленіша його справа після збирання фольклору. Саме в материнській школі діти вчилися розуміти, що кожен залежить від праці багатьох людей, що в праці вони збагачуються, розвиваються, утверджуються, мають неабияку можливість отримати й естетичну насолоду.

Гра, навчання, вважала Олена Пчілка, – це також праця. Про те, що діти Косачів, виховані в атмосфері необхідності праці як природної потреби кожної людини, ніколи не байдикували, не гаяли дарма жодної хвилини, свідчить один із листів Ольги Косач до матері, в якому вона розповідає про свій та Дорин розпорядок дня [9, 87]. Прокидалися діти біля дев’ятої години, одягалися, пили чай, ішли гуляти. Повернувшись з прогулянки, самостійно розпочинали навчання за таким розкладом: один день – російська мова і Закон Божий, наступний – арифметика, географія і музика. З російської мови, крім граматики, займалися диктовкою, переписуванням, читанням, вивченням віршів. Заняття проходили легко, весело, без примусу. «Читаємо ми щодня, і Дора ще й сама читає дуже завзято міфи грецькі, бо їй дуже сподобалось, як я розказувала про Одіссея, і вона захотіла сама їх прочитать. Грає вона страх охотно»[8, 64]. Коли Дора грає, Ольга шиє їй сорочки. Після обіду і прогулянки вони знову читають. Читали також увечері перед сном.

Отже, у дітей була вихована глибока свідомість того, що навчання – це щоденна, систематична, наполеглива праця.

Мати намагалася прилучити дітей до літературної праці, самостійної творчості, перекладацької роботи, яку вважала школою літератора. Батько виписував різноманітні журнали, газети, багато читав дітям, намагався розширити їхній світогляд, ніколи не нав’язуючи своїх поглядів.

Лариса Косач (Леся Українка) виділялася здібностями і старанністю. Була слухняною дитиною, любила співати та танцювати. Весела та жвава, вигадувала різні забави, імпровізувала театралізовані вистави з перевдяганням і перевтіленням в улюблених героїв. Коли Леся ще не вміла читати, батько навчав її проказувати за ним байки Леоніда Глібова, казки Олександра Пушкіна, вчив розгадувати алегорії Михайла Салтикова-Щедріна. У п’ять років майбутня поетеса вже вміла читати й писати. Підростаючи, дуже любила читати Тараса Шевченка, українські народні казки, грецькі міфи, книжки про подорожі славетних мандрівників.

Демократичний стиль виховання в родині сприяв зближенню з селянськими дітьми, засвоєнню народних традицій, фольклорних скарбів. «Ми, діти, так органічно зрослися зо всім колодяжненсько-полісько-волинським, що уважали себе тоді й потім усе життя не за чернігівців, як батько, не за полтавців, як мати, а за волиняків-поліщуків.

Всі колодяжненські і навколишніх сіл «сезонні» звичаї, пісні та оповідання, що їх супроводять, як-от щедрівки, весільні, колядки, веснянки, петрівські, купальські, жнив’яні та обжинкові і т.д., і сила-силенна усього «позасезонного» чи «всесезонного», як пісні, казки, прислів’я, – все те знала Леся, всім цікавилася»[8, 98].

Серед факторів, які впливали на розвій таланту Лесі Українки, була музика, пісня. В неділю під вечір недалеко від садиби Косачів збиралися дівчата, співали. Маленька Леся непомітно підсідала збоку і підтягувала. А коли стала старшою і вже знала нотну грамоту, то записувала тексти і мелодії почутих пісень, багато з них запам’ятовувала, а згодом наспівувала своєму чоловікові Клименту Квітці, який і опублікував їх.

Дівчинка була дуже здібною до музики, старанно вчилася грати на фортепіано. Мала добру вчительку, уважного педагога Ольгу Олександрівну Лисенко, дружину видатного композитора, яка вміло розвивала естетичні смаки учениці. Леся старанно вчилась, опановувала техніку гри, знайомилась з творами славетних композиторів, часто грала свої власні композиції, імпровізувала. Чула в собі покликання музиканта. У листі до свого дядька Михайла Драгоманова в 1890 році писала: «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що «натура утяла мені кепський жарт»[16, 67]. Цей «жарт», як нам відомо, початок туберкульозу кісток, з яким вона буде боротися все своє життя.

Виявляла поетеса інтерес також до малярства, і батько запросив у Колодяжне художника з Ковеля, який вчив Лесю малювати з натури. Пізніше в Києві відвідувала заняття в рисувальній школі, засновником якої був видатний український художник Микола Мурашко. Сама Леся малювала непогані картини, про що свідчить одна з них, що збереглася (знаходиться в музеї Лесі Українки в Києві) – мати з дитиною біля пташиного гнізда.

Хвороба спричинила до того, що дівчинка зовсім не ходила до школи. Вона не закінчила жодного навчального закладу. Та здібна до науки і дуже працьовита, Леся стала високоосвіченою людиною свого часу, одним із найоригінальніших поетів у світовому красному письменстві. Так, Леся не вчилася в школі, але, як влучно висловився Олесь Гончар, «разом із родинно близькими людьми майбутню поетесу формувала, виховувала й готувала до творчого подвигу вся тодішня передова Україна. Волинські і полтавські враження, київські обшуки, саме народне життя кликало її до тої праці, якій Лесі присвятила себе до останку…»[2, 145].

Систематична, наполеглива праця над самоосвітою дала плідні результати. Маючи феноменальні здібності до мов, поетеса знала майже всі основні європейські мови, а також старогрецьку і латинську – всього понад десять мов. Французькою, німецькою, італійською могла писати навіть вірші.

Знання поетеси були різноманітними. У Київському і Петербурзькому університетах принагідно відвідувала лекції з хімії та медицини, цікавилася вченням Дарвіна, новими відкриттями в галузі генетики і психіатрії. Дуже добре знала історію філософії. «На свій вік се геніальна жінка», – писав Михайло Павлик до Михайла Драгоманова[11, 121].

Висновки

Сьогодні на часі вивчення моделей сімейного виховання видатних українців, які стали зразком європейського стилю педагогіки з урахуванням автентичних національних традицій та основ християнської моралі. Узявши до уваги проаналізовані складові системи виховання в родині Косачів, пропонуємо педагогічну модель, яка містить базові чинники: мету, засоби, принципи, методи, напрями, мотивацію, умови та кінцевий результат. Саме ця модель буде апробуватися на базі Ковельської міської гімназії, яка в умовах демократизації сучасної школи намагається здобути право носити почесне ім’я Олени Пчілки, співпрацюючи з музеєм-садибою Лесі Українки в Колодяжному, науковцями Східноєвропейського національного університету та громадським об’єднанням веб-спільноти «Спілкування за вишиванням».

Ці матеріали були представлені на загальногімназійній батьківській конференції, презентувалися на спільних батьківських зборах разом з учнями 9-го класу в рамках предметної методичної декади з метою популяризації педагогічних методів виховання обдарованої особистості у родині Косачів, представлення прогресивної дієвої освітньої системи європейського зразка. Запропонована комплексна модель презентується вперше як узагальнення опрацьованих наукових джерел [14, 15] та практичних виховних заходів на базі навчального закладу, який реалізує багатоступеневий проект «Присвоїмо гімназії ім’я».

Окрім цього, в додатках пропонуємо творчу роботу учениці Ковельської міської гімназії Тарасюк Марії, яка створила художнє есе-портрет Олени Пчілки за світлинами різних років життя великої української жінки. Цей матеріал є результатом індивідуальної роботи керівника секції української мови гімназійного наукового товариства «Еврика» Барановської Л.Л. з обдарованою дитиною в рамках вищезгаданого проекту.

Мета родинного виховання: сформувати всебічно розвинену особистість , забезпечити розвиток творчих здібностей, поглибити національну свідомість, збагатити духовно і культурно, підготувати до свідомого життєвого вибору.

Результат: елітарна особистість з активною життєвою позицією та креативним мисленням, свідомий громадянин своєї держави з досконалим володінням рідною та іноземними мовами.

Список використаних джерел

1.Бичко А.К. Леся Українка: світоглядно-філософський погляд.- К.: Укр. центр духовної літератури, 2000.-176 с.

2.Гончар Олесь. Твори: в 7 т. -Т.6. – К., 1988. – 703 с.

3.Дмитрук В. Молодість Лесі // Спогади про Лесю Українку. – К.: Дніпро, 1971. – С.96-100.

4.Донцов Д. Мати Лесі Українки (Олена Пчілка) // Дві літератури нашої доби. — Л., 1991. — С. 155.

5.Драгоманов М. Автобиографическаязаметка // Літ.-публ. праці: В 2 т. — К, 1970. — Т. 1. — С. 39, 239

6.Дражевська Л. Олена Пчілка – зірка українського відродження //Наше життя. – 1991. – Ч.6. – С.3-6; Ч.7. – С.5-7; Ч.8. – С.7-9.

7.Косач О.П.Лист до Є.Драгоманової, 4 травня 1882 року. – Відділ рукописів Інституту літератури НАН України. – Ф.28. – Од.зб.338.

8.Косач О.П. Лист до М.Косача, 30 жовтня 1869 року. – Відділ рукописів Інституту літератури НАН України. – Ф.28. – Од.зб.446

9.Косач О.П. (дочка). Лист до О.П.Косач (матері), 3 жовтня (1898). – Відділ рукописів Інституту літератури НАН України. – Ф.28. – Од.зб.973.

10.Новаківська Л.В. Народнопедагогічні засади виховання в родині Косачів // Бібл. Уманського держ. університету ім.П.Тичини.- В.10.- С. 143.

11.Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876-1895).- Чернівці, 1910.- Т. 6.

12.Пчілка Олена. Микола Лисенко. Спогади й думки. – В кн.: М.В.Лисенко в спогадах сучасників. – К.: Музична Україна, 1968. – С.63-183.

13.Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. – К.,1997. – С.10.

14.Хлистун І.Г. Національне виховання в родинах української еліти ( кінець XIX –початок ХХ ст.), -К., 2006.-С.15.

15.Українка Леся. Лист до М.Драгоманова, травень 1893 // Леся Українка. Твори: У 12 т. – К.: Наукова думка, 1979. – Т.10. – С.149-153. Фенікс, 2006.

16. Українка Леся. Твори: В 10 т.– К.: Держ. вид-во худ. л-ри, 1965.– Т. 9.